Що робити при опіках в домашніх умовах?

Шкіра – найбільший орган у нашому тілі. Вона складається з кількох шарів: зовнішнього (епідерміс), середнього (дерми) та глибокого (гіподерми) та допомагає захистити організм від зовнішніх патогенів. Всі ці шари шкіри можуть страждати від різних агресивних дій, включаючи опіки.

Хімічні опіки виникають внаслідок реакції тканин на контакт з такими речовинами, як розчинники, засоби для чищення, бензин, нафта, вплив хлорного вапна, кислоти (соляної, азотної, сірчаної), соди, аміаку та інше.

Найпоширеніший вид. Близько 94% опіків мають термічне походження різного ступеня серйозності.

Більшість із них є побутовими травмами:

- вогнем: від полум'я свічки або вугілля каміна

- сильним жаром: від плити або духовки

- гарячим предметом: від праски, каструлі, плойки для волосся

- киплячою рідиною або від пари.

Кухня – найбільш поширене місце отримання опіку такого типу.

Рідкісний і завжди серйозний вид опіків. Виникає при ураженні електричним струмом через несправну електричну розетку, провід, електроприлад, втручання у мережі високої напруги, а також внаслідок удару блискавки. Електричні опіки можуть викликати пошкодження не тільки шкіри, але й інших органів: серця, м'язів, нервової системи.

Викликані впливом УФ-променів на відкриті ділянки шкіри під час тривалого перебування під палаючими променями. Під час променевої терапії шкіра також може бути обпалена іонізуючим випромінюванням.

Є варіантом термічного опіку, але при контакті з дуже низькою температурою. Наприклад, це може бути замерзла металева поверхня, бетон, кріогенні рідини (рідкий азот).

Всі опіки заведено розділяти на ступені ураження, що визначають серйозність стану.

Опік І ступеня

Епідермальний опік, що торкається верхнього шару епідермісу. До нього належить, наприклад, сильний сонячний опік. Характеризується болем, почервонінням та набряклістю ураженої ділянки. Шкіра зневоднена (суха), червона та болюча, але везикула (пухир) не з'являється. Самостійне загоєння, як правило, завершується протягом 5-12 днів без утворення рубців та ускладнень.

Опіки II ступеня

Дермальний поверхневий опік, при якому відбувається пошкодження сосочкового шару дерми. Крім характерних симптомів першого ступеня, утворюються пухирі - бульбашки, що лопаються, з виділенням прозорої рідини та формування струпів світло-жовтого, світло-коричневого або сірого кольору в залежності від етіологічного фактора та характеру некрозу. При неправильному лікуванні або великих ураженнях шкіри такі травми можуть давати ускладнення та перетворюватися на опіки третього ступеня.

Опіки ІІІ ступеня

Це дермальний глибокий опік, який поширюється до підшкірної клітковини. Характеризується відшаруванням епідермісу на великій площі, пухирями, мармуровим або багряним кольором оголеної дерми. Уражена ділянка набрякла, нечутлива, тому що уражається глибокий шар дерми разом з нервовими закінченнями. Порушується кровообіг травмованої ділянки.

Опік IV ступеня

Субфасціальний опік, що охоплює всі шари шкіри: епідерміс, дерму та гіподерму, а також підшкірні тканини (нерви, кровоносні судини). Можливе поширення на м'язи та кістки. Оголюються органи й глибокі тканини. У цьому випадку відбувається обвуглювання, втрата чутливості, випадання волосся. У місці опіку на шкірі є запала рана білого, яскраво-червоного або чорного кольору.

Навколишні тканини набряклі та болючі, але без пухирів. Болі може не бути, якщо нерви пошкоджені. Є ризик субфасциального набряку, що прогресує, тромбозу судин, можливих пошкоджень внутрішніх органів (при високовольтних електричних опіках), що є небезпечним для життя.

Оцінка ступеня тяжкості за площею ураження

Вигляд опіку не є єдиним фактором, що визначає його тяжкість. Головний показник – відсоток обпаленої поверхні тіла.

Для її оцінки використовують два методи:

Перший. Тіло ділиться на кілька зон, кожна з яких є відсотком від загальної поверхні. Підраховано, що у дорослих передня та задня поверхні тулуба становлять по 18% тіла. Кожна нижня кінцівка – по 18%, а верхня – по 9%. Голова та шия – це 9 %, а зовнішні статеві органи (чоловічі чи жіночі) – 1 % від усієї поверхні тіла.

У дітей цей метод необхідно адаптувати, оскільки їхня поверхня голови стосовно тіла більша, ніж у дорослих. Оцінка площі поверхні тіла залежить від віку дитини. Наприклад, вважається, що у віці від 1 до 4 років вона становить 19% від загальної площі поверхні тіла, у віці від 5 до 9 років - 15%, а від 10 до 14 років - 13%.

Другий. Орієнтуються на долоні (включно з пальцями). За оцінками, у дорослих та дітей вона становить 1% від загальної поверхні тіла. Щоб розрахувати площу обпаленої шкіри, потрібно подумки уявити, скільки долонь укладається на ураженої області. Підрахувавши, можна приблизно оцінити, чи є опік легким, середнім чи важким.

Для оцінки тяжкості опіку враховуються також інші критерії:

► вік обпаленого: опік важчий у літньої людини або маленької дитини;

► можлива наявність хронічного захворювання: діабет, хвороби нирок, серцева або дихальна недостатність;

► проблеми з імунною системою: наприклад, через ВІЛ, СНІД чи хімієтерапію раку.

Незалежно від стадії, опіки можуть бути великими та порушувати життєво важливі функції (особливо у маленьких дітей). Надання невідкладної допомоги є важливим заходом, від якого залежить подальший стан хворого, можливість швидко відновитися або, навпаки, поява ускладнень та погіршення самопочуття.

Як і за будь-якого нещасного випадку, перші секунди необхідно відвести на контроль дихальних, гемодинамічних (опік викликає сильне зневоднення) і навіть неврологічних функцій.

Кислотні та хімічні опіки можуть бути дуже небезпечними та вимагають негайної медичної допомоги у стаціонарному відділенні.

Перша допомога включає такі заходи:

1. По можливості, з'ясуйте, яка хімічна речовина викликала опік, та повідомте про це працівників невідкладної допомоги.
2. При наданні допомоги комусь надягніть відповідний захисний одяг та рукавички.
3. Зніміть з людини забруднений одяг.
4. Якщо хімічна речовина засохла, струсіть її зі шкіри.
5. Використовуйте проточну воду, щоб видалити будь-які сліди хімічної речовини з місця опіку.

Перша допомога за термічного опіку залежить від ступеня ураження. Якщо площа обпаленої ділянки становить менш як 10% (наприклад, опік пальця), загрози життю немає, можна впоратися із ситуацією вдома. Найперше – добре охолодити свіжий опік під прохолодною проточною водою, а потім, при необхідності, накласти стерильну пов'язку.

Якщо вплив вогнем, парою чи гарячою водою був масштабним, потрібно викликати службу екстреної допомоги, а в очікуванні приїзду лікарів виконати наступні дії:

1. Якнайскоріше прибрати людину із зони вогню, залити полум'я водою або загасити вовняною ковдрою (синтетичні волокна легко спалахують). Якщо спалахнув одяг, постраждалий повинен не бігти, а кататися по землі. Вогонь живиться киснем: кожен різкий рух підживлює полум'я.
2. Зняти одяг або прикраси поруч з обпаленою ділянкою шкіри, включаючи дитячі підгузки. При цьому не намагайтеся видалити будь-що, що прилипло до обпаленої шкіри, оскільки це може призвести до ще більшого пошкодження. У разі великого опіку не знімайте одяг, щоб не пошкодити шкіру.
3. Охолодити уражене місце, застосовуючи правило трьох «20»: помістіть уражену ділянку під прохолодну воду температурою близько 20 градусів, на 20 хвилин на відстані 20 см від крана. Можна також використовувати  компрес із вологої серветки, змоченої у холодній воді. Прохолодна вода підтримає шкіру у зволоженому стані, зменшить біль і глибину опіку, обмежить розповсюдження сильного тепла навколо місця ураження. При опіку рук добре допомагає чистий пластиковий пакет.
4. По можливості підняти уражену ділянку для зменшення набряклості.

Щоб опік не болів використовувайте парацетамол або ібупрофен. Слід мати на увазі, що охолодження рани небезпечне переохолодженням, особливо у дітей, тому щойно опік трохи вщухне, людину необхідно зігріти, накривши ковдрою або одягом, уникаючи пошкодженої ділянки.

Попри несерйозний зовнішній вигляд, електричні опіки можуть бути дуже руйнівними. Людині, яка отримала таку травму, необхідна термінова допомога в стаціонарі.

Що можна зробити при отриманні опіку, наприклад, від побутової електромережі:

1. Вимкнути подачу електроживлення.
2. Видалити постраждалого від джерела електрики за допомогою непровідного матеріалу, використовуючи для цього, наприклад, дерев'яну палицю або дерев'яний стілець.
3. Викликати бригаду швидкої допомоги.

Не наближайтесь до людини, яка підключена до джерела високої напруги (1000 вольтів і вище).

При перших ознаках сонячного опіку (гаряча, червона та хвороблива шкіра) потрібно виконати наступне:

• Швидко перейти в тінь або в закрите приміщення.
• Прийняти прохолодну ванну або душ протягом 10 хвилин, або обгорнути тіло мокрим простирадлом, щоб охолодити обпалену ділянку шкіри.
• Нанести лосьйон після засмаги на уражену ділянку, щоб не пекло. Такі засоби зволожують, охолоджують та заспокоюють запалену шкіру. Не використовуйте жирні або олійні продукти.
• При сильному болю можна прийняти парацетамол, ібупрофен або анальгін.
• Не допускайте зневоднення, пийте багато води.

При сонячному опіку можливий тепловий удар. Для його попередження потрібно перемістити людину в прохолодне місце, напоїти водою та розстебнути одяг. Симптоми теплового удару включають запаморочення, прискорений пульс або блювання, підвищення температури тіла до 37-40 ° C і вище.

Опіки III та IV ступеня потрібно лікувати тільки в спеціальних опікових або комбустіологічних відділеннях, але невеликі за площею опіки І та ІІ ступеня цілком піддаються домашній терапії.

Перелік засобів для лікування побутового опіку:

✦ гіпотермічний пакет для безпечного охолодження опікової поверхні

✦ стерильні бинти для накладання на рану

✦ медичний лейкопластир для фіксації марлевої пов'язки

✦ гемостатичні серветки для зупинки невеликої кровотечі

✦ антисептичні засоби для захисту рани від патогенних мікробів

✦ протиопікові аерозолі та мазі. Їх можна почати застосовувати через 1-2 години після охолодження місця опіку.

Опіки першого і другого ступеня можуть бути болючими. Для зниження болю та запалення лікарі рекомендують приймати ібупрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що є безпечним та ефективним засобом з болезаспокійливим ефектом.

Після охолодження опіку під прохолодною водопровідною водою необхідно ретельно, але обережно очистити рану за допомогою м'якого антибактеріального мила, щоб уникнути інфікування рани. Якщо відкриваються бульбашки, може знадобитися використання антибактеріальної мазі або крему, які запобігають зараженню рани та допоможуть їй швидше загоїтися. Можна також використовувати такі антисептики, як хлоргексидин, бетадин або аргосульфан.

При невеликому опіку, почервонінні, якщо пухирі не розкрилися, і немає ризику попадання бруду та пилу на уражену ділянку, закривати рану не обов'язково. В іншому випадку потрібно прикрити рану марлевою пов'язкою, що забезпечує захист від інфекції. Важливо вільно накладати пов'язку та уникати накладання пластирів безпосередньо на рану. Побутова поліетиленова плівка також є потенційним домашнім засобом для лікування опіків, нею можна прикрити пошкоджене місце.

Для уповільнення або повного припинення зростання бактеріальної флори в ділянці опікової рани лікар може призначити:

✓ інгібітори синтезу та обміну нуклеїнових кислот (фурацилін, фурагін, нітазол).

✓ катіонні антисептики, іонофори, нітрат срібла, поліміксини.

✓ антибіотики, що пригнічують синтез білка (левоміцетин, еритроміцин).

Дані препарати наносяться безпосередньо на рану або пов'язку, що накладається на уражену ділянку.

Неправильні дії після травмування, а також використання для лікування опіків засобів з непідтвердженим або сумнівним ефектом може погіршити загоєння рани та призвести до ускладнень.

Ось список того, що здатне нашкодити при опіку:

✘ Льод. Не можна використовувати лід і крижану воду для охолодження місця ураження, оскільки це загрожує іншим термічним опіком - холодовим. Крім того, лід загальмовує кровообіг, що впливає на швидкість відновлення тканин.

✘ Олія, жир. Багато хто радить відразу ж помазати опік жиром, вершковим маслом, або олією обліпихи. Однак така процедура лише погіршить стан. Жир утворює на поверхні рани плівку, затримує тепло та не дає шкірі охолонути. Ніякі наукові дані не підтверджують, що жир і олія допомагають для лікування опіків.

✘ Яєчні білки. Обмежені дослідження показали, що розчини місцевого застосування, що містять яєчні білки, можуть допомогти загоєнню опікових ран. Однак це не означає, що людям слід їх використовувати. в домашніх умовах. Цілком ймовірно, що яйце поширить більше бактерій у рані та збільшить ризик зараження.

✘ Йод, марганцівка, зеленка, спиртові розчини. Всупереч антисептичній дії, ці речовини використовувати не можна, тому що вони посилюють болючі відчуття та сприяють пересушуванню вже й так постраждалої шкіри. Особливо небезпечно лікувати спиртовими розчинами опіки, що отримані гарячими хімічними розчинами (наприклад, при виварюванні білизни). У цьому випадку площа ураження стане ще більшою.

✘ Сметана, кефір. Дехто вважає, що ці кисломолочні продукти рятують від сонячних опіків. Однак це не так. Вони дійсно можуть принести деяке полегшення при нанесенні на шкіру, але виключно через низьку температуру. Відновленню шкірного покриву вони не допомагають, щобільше - шкодять, тому що створюють той самий "парниковий" ефект від жиру, що перешкоджає охолодженню обпаленої поверхні.

✘ Проколювати папули з рідиною. Цього робити категорично не можна, оскільки можна занести інфекцію та погіршити стан опікової рани. Якщо пухирі заважають, потрібно звернутися до медичного закладу, де в умовах стерильності будуть проведені всі необхідні маніпуляції.

✘ Зубна паста. Є міф, що нанесення зубної пасти на опік допоможе прискорити загоєння. Лікарі виступають проти, оскільки це може призвести до інфікування рани.

✘ Моча. Послідовники уринотерапії широко пропагують використання сечі відразу після опіку. Однак сеча може містити хвороботворні бактерії, які здатні інфікувати рану. Крім того, урина за хімічним складом є кислотою, тому буде роз'їдати рану й посилить біль.

✘ Віддирати тканину. Знімати обручки з рук і прибирати тканину в місці опіку можна лише, якщо вони легко відстають від тіла. При сильному опіку, якщо одяг прилип, віддирати його не можна, щоб не викликати больовий шок у постраждалого. Необхідно обрізати частини тканини, які не прилипли до рани.

✘ Чіпати рану. Щоб не занести інфекцію не можна торкатися опікової рани руками. Крім того, лікарі наполегливо рекомендують не використовувати при лікуванні вату, оскільки вона залишає дрібні волокна, здатні з часом спровокувати загноювання.

Зверніться до відділення невідкладної допомоги, якщо:

• поверхня опіку більше, ніж розмір руки потерпілого
• глибокі ураження будь-якого розміру, що викликають білизну або обвуглювання шкіри
• є опіки на обличчі, шиї, руках, ногах, будь-яких суглобах або статевих органах
• помітні також будь-які інші травми, що вимагають лікування
• спостерігаються симптоми шоку: холодна, липка шкіра, пітливість, прискорене поверхневе дихання, слабкість або запаморочення.

Слід також терміново звернутися до лікарні при хімічному або електричному опіку, а також якщо людина, яка отримала опік:

✓ молодше 10 років

✓ має хворобу серця, легень, печінки, діабет або ослаблений імунітет

✓ вдихнула дим або небезпечні випаровування.

Крім того, такі симптоми, як кашель, біль у горлі, утруднене дихання, обпалене волосся в носі та опіки на обличчі  можуть бути відстрочені у часі та становити небезпеку в майбутньому, тому на них також варто звернути увагу.

Якщо Вас зацікавила тема цієї статті, висловіть свою думку, запитайте чи напишіть відгук.