Сучасні методи догляду за шкірою хворих на псоріаз

Псоріаз є однією з найактуальніших проблем сучасної клінічної дерматології через поширеність дерматозу, торпідність до терапії, що проводиться, збільшення частоти важких інвалідних форм захворювання та соціально-психологічної дезадаптації пацієнтів.

Сучасні уявлення розглядають захворювання як хронічне мультифакторне, імунозапальне захворювання з різним ступенем тяжкості, що характеризується гіперпроліферацією епідермісу, еритематозно-сквамозними висипаннями, стадійним перебігом і нерідко патологічними змінами в різних органах і системах.

Псоріаз може виникати як у дитячому, так і у дорослому віці. Поряд з цим, відзначається постійне зростання захворюваності, особливо в дитячому та молодому віці, наростає питома вага тяжких та резистентних випадків захворювання.

Як протікає псоріаз

Псоріаз характеризується тривалим хронічним перебігом з частими рецидивами (зазвичай кілька разів на рік). При цьому розрізняють наступні варіанти:

1. Зимовий тип псоріазу - загострення взимку і восени.
2. Літній тип псоріазу - рецидиви виникають при активному впливі сонячного випромінювання. 
3. Невизначений (змішаний) тип псоріазу - найважчий варіант, немає чіткого зв'язку між рецидивами та часом року, практично відсутні періоди ремісії.

Оптимальна стратегія ведення хворих на псоріаз враховує як об'єктивні критерії перебігу захворювання (протягом, динаміка зміни індексів PASI, тощо), так і суб'єктивну сторону – вплив на якість життя пацієнта (індекс DLQI – dermatological life quality index – дерматологічний індекс якості життя), та спрямована на максимальне усунення шкірних проявів, а також запобігання ураженню суглобів при псоріатичному артриті.

Псоріаз має мультифакторну етіологію. Генетичні фактори та вплив навколишнього середовища діють спільно в патогенезі захворювання.

До основних тригерних факторів з різними рівнями доказовості причинно-наслідкового зв'язку відносять:

• фізичні травми: хірургічні втручання та інфекції (ізоморфна реакція Кебнера);
• інфекційні та паразитарні захворювання, у тому числі гнійно-запального характеру, а також тривале мікробне носійство: хронічні тонзиліт, фарингіт, остеомієліт, ВІЛ (СНІД), вірусні гепатити;
• психосоматичні/соматопсихічні фактори, хронічний та гострий стрес;
• метаболічні порушення: метаболічний синдром, гіпокальціємія, порушення гормонального гомеостазу у перименопаузальний період;
• біохімічні зміни циклічних нуклеотидів: підвищення рівня цГМФ, зниження рівня цАТМФ, підвищення рівня арахноїдинової кислоти, її метаболітів тощо;
• імунологічні зміни: Т-хелпери відіграють провідну роль (кератиноцити секретують інтерлейкіни ІЛ-1, ІЛ-8, які є хемотаксичними, клітини Лангерганса продукують цитокіни, що стимулюють мітоз);
• лікарські засоби (антагоністи β-адренорецепторів, солі літію, хлорохін, інтерферони, антагоністи АПФ, нестероїдні протизапальні засоби, кортикостероїди), які можуть погіршувати перебіг псоріазу або викликати пустульозну форму захворювання;
• токсичні для здоров'я речовини (алкоголь, нікотин, детергенти) та нераціональне харчування;
• особливі місцеві фактори (набряк гомілок, венозний стаз).

Спостереження останніх років показали роль гормональних порушень репродуктивної системи у жінок у розвитку та перебігу дерматозу, дебют або загострення процесу в період найбільш важливих гормональних перебудов - пубертатний період, вагітність, пологи, аборти та ін.

Численні дослідження підтвердили роль нейровегетативних порушень у патогенезі псоріазу. Ці зміни особливо виявляються у жінок у перименопаузі (ПМП), у яких вікова інволюція яєчників може зумовлювати дебют псоріазу (пізній тип псоріазу) або погіршувати перебіг вже існуючого захворювання.

Велике значення у виникненні та перебігу псоріазу надають метаболічні порушення, які можуть бути одним із проявів метаболічного синдрому. Метаболічний синдром у класичному варіанті є поєднанням артеріальної гіпертонії, абдомінального типу ожиріння, дисліпідемії (підвищення концентрації тригліцеридів, дрібних частинок ліпопротеїдів низької щільності та зниження рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності), порушення толерантності до вуглеводів внаслідок інсулінорезистентності.

Антигенний стимул може надходити також у результаті безпосередньої колонізації бактеріальною мікрофлорою псоріатичних вогнищ. Суперантигени St.aureus можуть збільшувати експресію альтернативних глюкокортикоїдних рецепторів, які не зв'язуються із зовнішніми кортикостероїдами, що може призводити до резистентності та не успішності лікування. Також формування біоплівок на поверхні шкіри призводить до оклюзії вивідних проток потових і сальних залоз, що теж може сприяти виникненню сверблячки та запалення.

Таким чином, псоріаз має багатофакторну природу і характеризується поєднанням різних пускових етіологічних та патогенетичних факторів.

Роль імунної системи у виникненні псоріазу шкіри

Епідермальні Т-лімфоцити виявляють обмежений цитокіновий профіль і виробляють лише протизапальні лімфокіни: фактор некрозу пухлин (γ-IFN) та ІЛ-2. Протизапальні лімфокіни ІЛ-4 та ІЛ-10 знижують синтез і локальні ефекти γ-IFN Т-лімфоцитами, що продукуються в дуже незначній кількості.

Встановлено, що статеві гормони та гонадотропіни становлять єдину систему регуляторів. ЛГ (лютеїнізуючий гормон) і ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) здійснюють стимулюючу дію на імунну систему, сприяючи продукції ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6 і потенціюючи ріст Т-клітин.

Роль гіпоксії дерми у патогенезі псоріазу

Виявлено взаємозв'язок між різними клінічними варіантами перебігу псоріазу, інтенсивністю та характером судинної реакції та, особливо, складом периваскулярних інфільтратів, що дозволило сформулювати положення про первинність змін судин, що визначають патологічний стан дерми та епідермісу.

У патоморфозі дерматозу особливе значення надають набряку та розгалуженню колагенових волокон, розпушенню та потовщенню базальних мембран судин мікроциркуляторного русла та дермо-епідермальної сполуки, периваскулярної лімфогістіоцитарної інфільтрації.

Доведено, що виникненню псоріатичних папул передують зміни судин мікроциркуляторного русла, які визначаються в біоптатах очевидно здорової шкіри в прогресуючій стадії захворювання. Науково встановлено зменшення кількості функціонуючих капілярів у псоріатичній папулі.

Роль гіпоксії дерми у патогенезі псоріазу підтверджують та інші дослідження. Разом з тим, є дані про те, що в ураженій псоріазом шкірі відмічено різке підвищення метаболічної активності, накопичення глюкози та кисню.

Псоріаз суттєво знижує якість життя пацієнта та стає актуальною проблемою не тільки для дерматологів, а й для лікарів різних клінічних спеціальностей. Без лікування або неналежного лікування захворювання нерідко супроводжується вторинними мікробними ураженнями шкіри та суперінфекцією, а також може стати причиною ураження суглобів, вісцеральних органів.

Системний вплив псоріазу проявляється у збільшенні захворюваності на супутні захворювання, які діляться на дві групи:

• пов'язані з імунним запаленням (псоріатичний артрит, хвороба Крона)
• пов'язані з метаболічними порушеннями (метаболічний синдром, серцево-судинні захворювання).

Відомо, що у пацієнтів з псоріазом достовірно підвищується ризик тяжких хронічних захворювань: діабету Ӏ та ІІ типу, артеріальної гіпертензії, серцево-судинної патології, метаболічного синдрому.

Етапність лікування псоріазу повинна включати такі щаблі:

• базисна терапія (медичний догляд за шкірою)
• топічна терапія (лікарські форми для зовнішнього застосування)
• фототерапія
• системна терапія.

Засоби для догляду при псоріазі в рамках базисної терапії

Основні препарати для догляду за шкірою, рекомендовані пацієнтам з псоріазом, включають зволожуючі креми (емульсії, лосьйони, бальзами). Існує велика кількість косметичних засобів, які мають зволожуючу та пом'якшувальну дію, вони можуть відрізнятися вмістом ліпідів, їх складом. Підбір оптимального засобу для конкретного пацієнта проводиться лікарем з урахуванням поточних потреб та стану шкіри пацієнта.

Емоліенти представляють базовий догляд, що допомагає зволожувати шкіру, зменшити сухість та дискомфорт та можуть бути доповнені засобами специфічної дії. Зокрема, часто при псоріазі доцільним є призначення кератолітичних засобів, для усунення гіперкератозу. Це дозволяє не тільки відновити еластичність шкіри, але й підвищити ефективність подальшого лікування топічними засобами й особливо фототерапії, оскільки гіперкератоз буде виконувати роль УФ-захисного екрану.

З кератолітичними цілями найчастіше застосовуються засоби із саліциловою кислотою 2-5%, препарати сечовини 10-30%, а також інші препарати, представлені в основному органічними кислотами (молочна, мигдальна тощо). Слід пам'ятати, що кератолітики можуть подразнювати шкіру; концентровані засоби не слід самостійно наносити на чутливі ділянки, великі ураження чи обличчя без рекомендації фахівця.

Для топічної терапії псоріазу застосовуються препарати глюкокортикостероїдів для місцевого застосування, топічні інгібітори кальциневрину, а також топічні аналоги вітаміну Д3.

Засоби PSORIX для догляду за шкірою при псоріазі

На кафедрі дерматовенерології, аллергології, клінічної та лабораторної імунології НУОЗ імені П. Л. Шупика було проведено клінічне спостереження застосування препаратов серії Псорікс виробництва ФітоБіоТехнології на динаміку перебігу псоріазу та самопочуття пацієнтів при лікуванні різних форм псоріазу. В якості базисної лінії терапії та косметологічного догляду, згідно з Протоколом надання медичної допомоги хворим з псоріазом, застосовувалася лінійка з 4 засобів: мило PSORIX, лосьйон, крем кератолітичний і кератолітичний шампунь.

Аналіз складу показав, що активні компоненти серії Псорікс є патогенетично обґрунтованими:

Ізомерат сахариду. Органічний компонент, що сприяє зволоженню поверхні шкіри. Створює сприятливе середовище для функціонування нормального мікобіоценозу шкіри (пребіотична дія) та регулює процеси клітинного поділу, що дозволяє зменшити прояви гіперкератозу.

Гідроксіетил сечовина. Адаптована сечовина, яка є компонентом натурального зволожуючого фактора. Забезпечує ефективне зволоження, тонізує, освіжає та покращує сенсорику текстуру шкіри, зменшує потовщення та лущення шкіри.

Пробіотик lactobacillus ferment lysate. Сприяє відновленню здорового мікробіома та себорегуляції шкіри голови. Завдяки комплексу постбіотиків у своєму складі покращує регуляцію клітинного метаболізму.

Екстракти ранника вузлуватого та березової кори. Природні імуномодулятори, що зменшують реактивність епідермісу на зовнішні подразники. Чинять протизапальну дію, знижують гіперемію шкіри, зменшують свербіж.

Екстракт грибів рейші. Завдяки природним полісахаридам сприяє збільшенню періоду ремісії, відновлюють клітинний метаболізм та нормалізують процеси оновлення шкіри.

Екстракт гриба чага. Є природним антиоксидантом шляхом високого вмісту поліфенолів, які покращують систему імунітету шкіри.

Екстракт грибів шиїтаке. Містить фенольні кислоти та лентинат, що перешкоджає розмноженню патогенної мікрофлори.

Під спостереженням дослідників знаходилася група хворих у кількості 15 осіб з вульгарним псоріазом віком від 18 до 35 років, та 10 пацієнтів з ураженням волосистої частини голови та шкіри у віці 18-45 років. Як базисну терапію застосовували препарати серії Псорікс протягом 4 тижнів за наступною схемою, що рекомендується.

1. Щоденне миття милом PSORIX уражених ділянок

Згідно з рекомендаціями виробника за наявності висипань на обличчі мило PSORIX застосовується двічі на день, за наявності висипань на інших ділянках тіла - один раз на день. Мило можна використовувати також як гель для душу.

Мило наноситься в невеликій кількості на шкіру та розподіляється масажними рухами. Засіб потрібно залишити на 1-2 хвилини, а потім змити. Після вмивання краще використовувати одноразовий паперовий рушник або серветку.

2. Використання лосьйону PSORIX

Після вмивання потрібно протерти шкіру ватним диском, змоченим лосьйоном PSORIX, за масажними лініями при наявності висипань на шкірі обличчя. Для обробки волосистої частини (псоріаз шкіри голови) необхідно нанести невелику кількість лосьйону на уражену ділянку, не змивати. Тривалість застосування визначається залежно від клінічної картини захворювання, але не менше ніж 28 днів.

3. Нанесення кератолітичного крему PSORIX

Крем кератолітичний PSORIX наноситься легкими рухами на уражені ділянки шкіри та розподіляється масажними рухами по поверхні шкіри. У зимовий час рекомендується наносити засіб не менш як за 15 хв до виходу на вулицю. У період активної інсоляції – лише у вечірній час. У разі наявності висипань на обличчі, нанесення макіяжу рекомендується не менше ніж через 10 хв після нанесення крему.

4. Шампунь кератолітичний PSORIX

Шампунь кератолітичний PSORIX застосовували двічі на тиждень, наносили на вологе волосся та шкіру волосистої частини голови, розподіляли масажними рухами. Експозиція становила 2-3 хвилини. Процедуру повторювали двічі.

При застосуванні препаратів серії Псорікс у всіх піддослідних відзначалася позитивна динаміка:

• через 1 тиждень - зменшення запальних явищ, зменшення лущення;
• через 2 тижні - значне зменшення клінічних проявів захворювання у вигляді зменшення інфільтрації та лущення;
• через 4 тижні спостерігалося значне зменшення симптомів захворювання.

Результати лікування наведені у Таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка симптоматики у пацієнтів при використанні серії Псорікс.

Результати та обговорення

У цьому клінічному спостереженні 25 пацієнтів з псоріазом використовували продукти PSORIX протягом чотирьох тижнів. Автори дослідження повідомили про покращення низки шкірних симптомів, включаючи свербіж та лущення, і протягом періоду спостереження не було зареєстровано жодних побічних ефектів. Застосування серії Псорікс у пацієнтів з псоріазом шкіри голови продемонструвало протизапальну дію, зменшило клінічні прояви захворювання та, зокрема, уповільнило швидкість поширення патологічного процесу на шкірі. Це сприяло швидшій регресії клінічних проявів, значно покращуючи якість життя пацієнтів. Позитивна динаміка простежувалася з другого тижня лікування у всіх учасників дослідження, при цьому значне покращення спостерігалося через чотири тижні.

Висновки

Згідно з дослідженням, продукти Psorix проявляють протизапальну та пробіотичну дію, зменшують клінічні прояви захворювання та його поширення, а також допомагають знизити ризик рецидиву, значно покращуючи якість життя пацієнтів. Тому автори дослідження вважають, що серію Псорікс можна рекомендувати як базовий режим догляду за шкірою для пацієнтів з різними клінічними формами псоріазу. Представлені результати слід розглядати як попередні спостереження, а продукти серії PSORIX слід оцінювати насамперед у контексті догляду за шкірою, який не замінює лікування псоріазу, призначеного лікарем.

Наукові джерела:

1. Калюжна Л.Д., Горбенко А.В. Агоністи канабіноїдних рецепторів у дерматології – нова технологія корекції свербіння та запалення шкіри // Вісник журналу дерматології, венерології, косметології. - 2011. - № 4 (43) - С. 17-27.
2. Смирнов О.В. Диференціальна рентгенодіагностика ураження суглобів кисті при ревматичних захворюваннях// Consilium Medicum. - 2005, Вип. 7, № 2. – С. 75-82.
3. Bagel J. LCD plus NB-UVB reduce time to improvement of psoriasis vs. NB-UVB alone. J Drugs Dermatol. 2009; 8: 351-7.
4. Braun-Falco O, Plewig G, Wolff HH. Dermatologie и Venerologie. 5. Edition. Springer, Berlin, 2005.
5. Carroll CL, Clarke J, Camacho F, Balkrishnan R, Feldman SR. Topical tacrolimus ointment kombined with 6% salicylic acid gel for plaque psoriasis treatment. Арх Dermatol. 2005; 141: 43-6.
6. Chandran, V., Schentag, C. T. & Gladman, D. D. Reappraisal of effectiveness of methotrexate in psoriatic artritis: results from longitudinal observational cohort. J. Rheumatol. 2008: 35; 469-471.