Кропивниця - типи, причини появи та способи лікування

Кропив'янка (від лат. Urtica - кропива) - сукупність патологій, загальним симптомом для яких служать сверблячі висипання (пухирі) різного діаметру. Пухир є первинним елементом висипу, виникає через набряк верхнього шару дерми та характеризується гіперемією по периферії. У патогенезі кропивниця основну роль грає гістамін (медіатор запалення), який сприяє виникненню алергії.

Загальновизнана класифікація кропивниця відсутня, тому використовують класифікацію за механізмом розвитку.

Кропивницю класифікують на:

1. Фізичну:

- температурну (вплив гарячих температур, вплив холодних температур).

- механічну (реакція на подразнюючий фактор, вібрацію, тиск від предметів, що контактуються зі шкірою).

- вплив інших факторів (сонця).

2. Імунологічну:

- комплементзалежну;

- уртикарний васкуліт;

- аутоімунну;

- алергічну.

3. Ідіопатичну (нервову, спровоковану інфекцією).

Особливі форми кропивниці це:

- водна;

- холінергічна;

- контактна;

- медикаментозна;

- адренергічна;

За ступенем тяжкості розвитку, кропивницю можна поділити на:

- легку (0-2 бали);

- середньої тяжкості (3-4 бали);

- важку (5-6 балів).

За тривалістю:

- гостра кропивниця (тривати не більше 6 тижнів);

- хронічна кропивниця (тривалість перевищує 6 тижнів).

Часто зустрічається варіант течії кропивниці, причини якого не завжди піддаються визначенню. Сверблячі плями, що виступають над поверхнею шкірних покривів із проявом печіння, характерна особливість спонтанної кропивниці. Крім того, плями можуть зливатись при контакті з одягом, утворюючи конгломерати. Генералізація процесу супроводжується загальною інтоксикацією. Тривалість існування пухирів на поверхні шкіри становить не більше шести тижнів, колір пухирів змінюється в залежності від стадії (спочатку світло-рожевий, потім білий, після чого рожевий). Така алергічна реакція може виявлятися внаслідок контакту шкірних покривів із косметичними засобами, латексом, пилом, шерстю тварин. Спонтанна кропивниця має тенденцію до хронізації.

Захворювання виникає через 30 хвилин після дії фізичних факторів та швидко йде на спад. Існує різновид фізичних кропивниць, серед них виділяють:

- холодові (провокуються низькою температурою, холодними напоями, становлять близько 3% всіх фізичних кропивниць, можуть бути як уродженими, так і набутими).

- сонячні (виникають внаслідок впливу ультрафіолетового випромінювання (після інсоляції), сонячна кропивниця може бути як первинною, так і вторинною (при взаємозв'язку з антибіотиками тетрациклінами або основним захворюванням).

- вібраційні (виникнення елементів висипу у місцях впливу вібрації, висипання з'являються через 5-6 годин після подразнення).

- демографічні (механічне подразнення сприяє почервонінню шкірних покривів, виникненню пухирів).

Холінергічна кропивниця характерна переважно для чоловіків молодого віку з атопічними конституційними особливостями. Захворювання характеризується виникненням світло-рожевих висипань по всьому тілу розміром від 1 до 5 мм із супутніми симптомами (бронхоспазмом, гіпотензією, слабкістю). Провокуючими факторами є фізичне навантаження, психогенна перенапруга, гостра їжа, прийом гарячої ванни. Стан погіршується взимку.

Водна кропивниця виникає при всілякому контакті з водою, проявляється крихітними бульбашками, навколо яких спостерігається гіперемія та запальні плями. Вода таку реакцію викликати не здатна, тому виникнення водяної кропивниця обумовлено розчинними у ній речовинами.

Контактна кропивниця виникає протягом години після взаємодії з речовиною, яка є подразником. Висипання може з'являтися безпосередньо як у місцях контакту, так і на віддалених ділянках. Існує імунна та не імунна форми контактної кропивниці. Не імунна протікає менш небезпечно, тоді як імунна супроводжується набряком, появою пухирів, загальним нездужанням.

Кропивниця поліетиологічне захворювання, тому існує безліч причини її виникнення. Нижче розглянемо конкретні фактори, що викликають гостру та хронічну кропивницю.

Серед причин гострої кропивниці виділяють:

1. Харчові продукти - риба, цитрусові, молоко, курка, яйця, копченості, горіхи, харчові добавки.

2. Ліки – антибіотики (пеніциліни, сульфаніламідні препарати), нестероїдні протизапальні засоби (аспірин), діуретики, інсулін, вітаміни групи В, морфін.

3. Переливання крові.

4. Вірусні інфекції (інфекційний мононуклеоз, ГРВІ, вірус простого герпесу, дисбактеріоз кишківника).

5. Укус комах.

6. Аероалергени (пил, шерсть, пилок, сигаретний дим)

До основних етіологічних факторів хронічної кропивниці належать:

1. Аутоімунні захворювання - системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, тиреоїдит, аутоімунна кропивниця.

2. Паразитарні захворювання – найпростіші, гельмінти (лямбліоз, амебіаз).

3. Непереносимість їди та лікарських препаратів.

4. Фізичні фактори – холод, тиск, вібрація, інсоляція.

5. Інфікування (Helicobacter pylori, Herpes simplex).

6.Інші захворювання органів та систем (гастрит, цукровий діабет, функціональні порушення яєчників, лімфопроліферативні захворювання).

7. Харчові добавки, барвники, консерванти.

8. Кропивниця неясної етіології.

На особливий ризик наражаються люди з:

- анафілаксією в анамнезі (неконтрольована астма, пігментна кропивниця);

- хронічною перевтомою та впливом стресових факторів;

- захворюваннями з хронічним перебігом (патології шлунково-кишкового тракту, імунні захворювання, інфекційні процеси);

- вагітністю.

Характерною особливістю висипу при діагнозі кропивниця є мономорфність, оскільки її представником є ​​єдиний елемент - пухирі. Висипання можуть локалізуватися на будь-якій ділянці тіла, включаючи долоні та волосисту частину голови.

Клінічна картина кропивниці:

1. Пухирі, що утворилися на поверхні шкіри, як правило, сверблять.
2. У більшості випадків висипання зникає протягом 24 годин.
3. При фізичній кропивниці висипання та свербіж виникають безпосередньо після впливу фізичних факторів на шкіру.
4. Обтяжений алергологічний анамнез.
5. Після зникнення пухиря, пігментація відсутня.
6. Є такі симптоми, як підвищення температури, слабкість.
7. При тяжкому перебігу – ангіоневротичному набряку: задишка, гіпотензія, тахікардія, порушення свідомості. Такий стан може тривати від кількох годин до трьох днів. Повіки, вуха, щоки, губи, язик – ділянки, які більшою мірою схильні до ангіоневротичного набряку.

Для гострої кропивниці характерний миттєвий початок, який проявляється численними уртикарними елементами висипу з нерівними поліциклічними краями. Локалізація – тулуб, кінцівки, обличчя, голова. Тривалість висипу від 1 години до кількох днів, здебільшого напад трапляється вранці. Може протікати у вигляді гострого набряку Квінке з набряком шкіри та слизових оболонок обличчя. Шкірні покриви стають напруженими, щільними, болючими. Особливо небезпечним є набряк в області горлянки, який може спровокувати стеноз або асфіксію.

Для гострої кропивниці більш властиві великі вогнища висипу, які швидко розвиваються і так само регресують. Саме собою захворювання не є заразним і, як правило, може передаватися лише генетично.

Хронічна кропивниця зберігається від кількох годин до одного дня і проявляється численним висипом меншого діаметра. Для хронічної кропивниці характерні періоди висипів у вечірній час доби (добові ритми секреції - гістаміну).

Приступи рецидивуючих пухирів виникають протягом місяців і років, характеризуються сильним свербінням. Також супутньою симптоматикою при загостреннях можуть бути артралгії, слабкість, субфебрилітет, головний біль.

Лікування кропивниці повинно ґрунтуватися на результатах огляду, діагностики та тестування пацієнта. Основним завданням терапії є зменшення пухирів на шкірі та скорочення рецидивів хвороби.

Щоб позбавитися гострої форми кропивниці, необхідно:

• Виключити або мінімізувати контакт із подразником.

• Приймати антигістамінні препарати першого покоління, які не тільки знімуть запальний процес, але й позбавлять сверблячки.

• У тяжких випадках лікар прописує глюкокортикостероїди.

• При виникненні ангіоневротичного набряку Квінке необхідно негайно застосувати епінефрін (Епіпен).

Для лікування хронічної форми кропивниці важливо:

• Так само, як і за гострої форми виключити вплив подразника.
• За наявності алергічної чи псевдоалергічної реакції необхідно призначити елімінаційну дієту з виключенням алергенних продуктів.
• Призначають блокатори гістаміну першого покоління, якщо ефект не з'являється, дозу збільшують у чотири рази.
• При тяжкому перебігу захворювання показані системні глюкокортикостероїди.

• Для лікування холодової кропивниці використовують антигістамінні засоби другого покоління, стероїдні глюкокортикостероїди не використовують.
• При сонячній кропивниці показані креми із spf-захистом від сонця, антигістамінні препарати.
• Дермографічна кропивниця лікується за допомогою антигістаміноблокаторів першого покоління, у важких випадках – другого.
• Для лікування холінергічної кропивниці використовують блокатори гістаміну першого та другого покоління, а також транквілізатори.
• Контактна кропивниця лікується антигістамінними засобами, у тяжких випадках глюкокортикостероїдами.
• Теплова, вібраційна, аквагенна кропивниця можуть не реагувати на терапію антигістамінними засобами.

Для догляду за шкірою потрібно мазати на уражені ділянки крему з емолентами (засоби із пом'якшувальними, зволожуючими та регенеруючими компонентами).

Важливо, щоб до складу косметологічних засобів входили олії, мінерали та вітаміни А, Е.

Також ефективними доглядовими засобами є лосьйони з ментолом, теплі ванни на основі лікарських трав. У випадках, коли кропивниця супроводжується не тільки сухістю та лущенням, важливо звернутися за допомогою до дерматолога для призначення зовнішньої та внутрішньої терапії.

Щоб уникнути захворювання, важливо уникати впливу тригерних факторів. Профілактика включає:

• Скорочення вживання алкогольних напоїв, гострої їжі, алергенних продуктів.
• Відмова від певних лікарських засобів.
• Мінімізація стресових ситуацій.
• Використання м'яких засобів для догляду за шкірою.
• Носіння вільного, легкого одягу.
• Застосування вентиляторів, холодної води, лосьйонів або прохолодних компресів, щоб охолодити почервоніння.

Що не можна застосовувати при кропив'янці?

• Не використовуйте скраби з кислотами для відлущування шкіри, адже основною метою є відновлення захисних властивостей шкірних покривів.
• Не застосовувати засоби з парабенами, консервантами та штучними барвниками.
• Якщо у вас чутлива шкіра краще відмовитись від використання тоніків, оскільки ті лише погіршать ситуацію.
• За наявності вираженого подразнення краще утриматися від використання масок.