Що таке Гіпергідроз (підвищена пітливість)

Потовиділення - одна з базових функцій організму, що забезпечує підтримку нормальної температури тіла та захищає його від перегріву. Близько 4 мільйонів потових залоз вистилають тіло та виробляють у середньому 1 літр прозорої рідини на день, яку ми називаємо потом. Діяльністю потових залоз управляє гіпоталамус - заліза, розташована в мозку. При підвищенні внутрішньої температури внаслідок фізичної активності або в спеку гіпоталамус стимулює потовиділення. Випаровуючись, піт охолоджує тіло.

Гіпергідроз (від грецького слова «hidrôso» що означає «піт») – явище посиленого потовиділення. Лікарі визначають цей стан як будь-яке неприємне потовиділення, яке важко контролювати за допомогою антиперспірантів. У людей з гіпергідрозом кількість поту, що виділяється в три-чотири рази перевищує норму, а потовиділення може навіть виникати при низькій температурі навколишнього середовища.

Від підвищеного потовиділення страждає від 1% до 3% населення, частіше чоловіки. Жінки зазвичай стикаються з цією проблемою в період вагітності та післяпологового стану, у другій половині менструального циклу, після настання клімаксу. Маленькі діти можуть сильно потіти уві сні та під час їжі, що є нормою — організм виводить зайве тепло назовні, захищаючись від перегріву.

Гіпергідроз – це не тільки мокрі руки та ноги, плями на одязі та обличчя, що заливається потім, але й неприємний запах тіла, запалена шкіра, пітниця, попрілості. З точки зору фізіологічних наслідків люди з гіпергідрозом, очевидно, більш схильні до ризику зневоднення, епідермофітії стоп, оніхомікозу та бородавок.

Найчастіше це локалізований гіпергідроз, який, залежно від проблемного місця буває:

➤ пальмарний – долоні;

➤ плантарний - підошви ніг;

➤ асиллярний (пахвовий) – область пахв;

➤ краніо-фаціальний - обличчя та волосиста частина голови;

➤ перинеальний - проміжний.

У разі первинного локалізованого гіпергідрозу конкретні ділянки тіла можуть потіти як окремо, так і одночасно. Цей вид патології найчастіше пов'язаний з генетикою та передається у спадок.

Залежно від причини він поділяється на:

✓ Генералізований (загальний). Охоплює все тіло та спричинений медичним станом, таким як інфекція, хронічне захворювання або змінами гормонального балансу (гіпертиреоз, діабет, гіпоглікемія або менопауза з типовими припливами), а також деякими ліками (наприклад, антидепресантами).

✓ Регіональний. З'являється внаслідок церебро-васкулярних порушень, пошкодження периферичних нервів з появою зони ангідрозу (зниження або припинення потовиділення) та компенсаторного гіпергідрозу (наприклад, внаслідок інсульту, травматичного ушкодження спинного мозку, нейропатії та синдрому Росса)

✓ Фокальний - наявність синдрому Фрея, густаторної пітливості обличчя (потовиділення в області чола й над верхньою губою при вживанні гарячої або гострої їжі) та еккринового невуса ("потіє" родимі плями).

На даний час немає єдиного уявлення про патогенез первинного гіпергідрозу тіла, але передбачається, що він пов'язаний з підвищеною активністю центрального відділу симпатичної нервової системи. Під дією надлишкової нервової стимуляції підвищується виділення ацетилхоліну - активної речовини, що викликає гіперактивність потових залоз, змушуючи їх працювати у посиленому режимі. Це призводить до надмірної пітливості, що не відповідає вимогам терморегуляції. Крім того, у випадках гіпергідрозу, пов'язаного з занепокоєнням або стресом, залучені нервові ланцюги, контрольовані передньою поясною корою. Ця ділянка мозку відіграє важливу роль у контролі емоцій та адаптації до різних ситуацій.

Дуже часто надмірна пітливість починається у людей, які відчувають соціальну незручність у суспільстві. На жаль, людина може опинитися в порочному колі, постійно думаючи про свою пітливість, переживаючи через вологий одяг, липкі руки, неприємний запах, що своєю чергою викликає нову порцію потовиділення. В рамках одного з досліджень було показано, що приблизно кожна четверта людина, яка страждає на соціальну фобію, має проблему гіпергідрозу, який може посилювати цю фобію.

Тригерами, що викликають рясне потовиділення, є висока температура навколишнього середовища, фізичні навантаження, нервозність, страх, збентеження.

Ознаки гіпергідрозу:

• надмірне потовиділення охоплює стопи, долоні, пахвові западини, обличчя чи шкіру голови;
• сильна пітливість всього тіла при генералізованому гіпергідрозі;
• липке тіло;
• мокрий від поту одяг.

Помічено, що від 25% до 50% людей з гіпергідрозом рук мають сімейну схильність, а до генералізованого виду більш схильні огрядні люди.

Антиперспіранти та дезодоранти часто плутають, проте це продукти з дуже різними ефектами. Дезодоранти маскують неприємні запахи, замінюючи їх парфумами, а антиперспіранти зменшують потовиділення. Антиперспіранти виробляються на основі солей металів (алюмінію або цирконію), що закорковують протоки потових залоз, а також мають антибактеріальні властивості.

Перш ніж звернутися до лікаря, можна спробувати антиперспіранти, які продаються в аптеках. Це можуть бути аплікатори для пахв, розчини у пляшках для рук та ніг, водно-спиртові гелі на основі 15% хлориду алюмінію. Недоліком таких антиперспірантів є те, що у деяких людей вони викликають роздратування, почервоніння та свербіж.

Іонофорез використовується в більш серйозних випадках і полягає у застосуванні електричного струму для зменшення секреції поту. Показаний людям, які страждають на виражений гіпергідроз рук або ніг.

Під час процедури кінцівки занурюють у ванни з водою та електродом, підключеним до пристрою, що генерує струм силою 20 міліампер. Сеанс триває близько двадцяти хвилин і повторюється кілька разів на тиждень. Як тільки людина ознайомиться з процедурами, вона може отримати пристрій та проводити лікування вдома. Щоб зберегти ефективність цей метод має бути продовжений. На жаль, даний метод лікування має деякі протипоказання та побічні ефекти (сухість та відшарування шкіри). До того ж для досягнення нормального рівня потовиділення потрібен тривалий час.

Підшкірні ін'єкції ботулінічного токсину (Ботокс®) належать до інноваційних методів та використовуються для лікування важкого хронічного гіпергідрозу пахв, кистей, стоп та обличчя. Цей препарат блокує передачу нервових імпульсів до потових залоз. Ефект від ін'єкцій зберігається близько чотирьох місяців. До побічних ефектів відносяться: м'язова слабкість, проблеми з ковтанням, пневмонія, порушення мови та утруднене дихання.

Їх приймають внутрішньо для блокування дії ацетилхоліну (наприклад, глікопіролат та пропантелін). Даний хімічний месенджер стимулює безліч біологічних реакцій, у тому числі вироблення поту. Однак цей варіант мало використовується через серйозні побічні ефекти (сухість у роті, запор, втрата смаку, запаморочення тощо). Існують також місцеві антихолінергічні засоби у вигляді водних розчинів, що наносяться на лоб та шкіру голови.

Якщо причиною гіперпотливості є психічний компонент, деякі лікарі призначають транквілізатори, антидепресанти чи анксіолітики. Також може бути рекомендована когнітивно-поведінкова терапія.

Усунути гіпергідроз можна також хірургічним шляхом. Грудна симпатектомія застосовується при пахвовому гіпергідрозі та зайвій пітливості рук. Вона полягає в незворотній руйнації симпатичних гангліїв, що іннервують потові залози. Процедуру можна проводити за допомогою ендоскопу, що зменшує як розмір розрізу, так і час відновлення.

Хірургічною операцією також можна видалити частину потових залоз у пахвах. Місцеві ускладнення трапляються рідко та включають інфекції, кровотечі та деякі ушкодження нервів. Також існує ризик розвитку компенсаторного гіпергідрозу шкіри, що характеризується підвищеною пітливістю інших ділянок тіла після операції.

Коли варто звернутися до лікаря

Оскільки дуже сильне потовиділення може бути одним із симптомів захворювання, варто звернутися до лікаря-терапевта, якщо відбувається пітливість без причини, переважно вночі або супроводжується схудненням. Після огляду, проведення лабораторних та інструментальних досліджень може знадобитися консультація вузьких фахівців (ендокринолога, кардіолога, дерматолога, онколога).

Для постановки діагнозу гіпергідрозу використовуються тести, які дозволяють виключити наявність станів, пов'язаних із вторинним гіпергідрозом тіла:

Йодо-крохмальний тест. Лікар наносить розчин йоду на пітливу ділянку, потім посипає крохмалем. Темно-синій або фіолетовий колір вказує на область, яка зазнає надмірного потовиділення.

Паперовий тест. Лікар прикладає спеціальний папір до області, де спостерігається пітливість. Піт вбирається в папір, потім зважують папір. Вага паперу після тесту вказує на кількість поту, що вбереться.

Кілька порад, які допоможуть «приборкати» потовиділення:

Навчіться розслаблятися. Якщо емоції є спусковим гачком для потовиділення, методи релаксації (йога, медитації тощо) можуть стати ефективним інструментом для запобігання або зменшення потовиділення.

Змініть свою дієту. Зменште або відмовтеся від вживання алкоголю, чаю, кави та інших напоїв з кофеїном, які підвищують температуру тіла. Такий самий ефект має гостра їжа. Крім того, часник і цибуля надають поту сильного запаху.

Поради щодо покращення повсякденного комфорту:

➠ Мийтеся щодня, щоб усунути бактерії.

➠ Ретельно просушуйте тіло після купання або душу, оскільки бактерії та грибки мають тенденцію рости на вологій шкірі. Особливу увагу приділіть шкірі між пальцями ніг. При необхідності збризкайте ноги антиперспірантним засобом після висихання.

➠ Пийте багато води, тому що втрати рідини при гіпергідрозі можуть становити до 4 літрів на день.

➠ Якщо піт локалізований на стопах, придбайте кілька пар взуття та змінюйте їх щодня, щоб не носити мокре взуття кілька днів поспіль.

➠ Для занять спортом віддавайте перевагу «дихаючим» волокнам, які дозволяють випаровуватися поту, майте під рукою змінний одяг, використовуйте відповідні спортивні шкарпетки та взуття з протигрибковою підошвою.

➠ Носіть одяг, що відповідає температурі навколишнього середовища. 

➠ Вибирайте шкіряне взуття, бавовняні або вовняні шкарпетки та змінюйте їх один або два рази на день.

➠ Частіше провітрюйте ноги.

➠ Використовуйте антиперспіранти на ніч на долонях та підошвах ніг. Віддайте перевагу антиперспірантам без запаху.

Усунення гіпергідрозу народними засобами

Волоський горіх 

Відвар з листя волоського горіха здавна застосовувався для лікування підвищеної пітливості рук та ніг. Він має в'яжучу, протигрибкову та антибактеріальну дію.

Рецепт: 2-3 г сухого листя залити 100 мл води, довести до кипіння і кип'ятити на слабкому вогні близько 15 хвилин. Відвар процідити та використовувати як аплікації, компреси або ванни. Повторювати двічі на день у міру потреби.

Кора дуба

Кора дуба містить дубильні речовини, пектини, кислоти, олії та білки, має протигнильні, протизапальні та в'яжучі властивості, знижує та нормалізує потовиділення. Як лікувальний засіб використовують настоянку кори дуба.

Рецепт: 1 ч. чайну ложку дубової кори заварить у склянці окропу, додати свіжий сік одного лимона. Протирайте проблемні місця кілька разів на день ватним тампоном, змоченим в отриманому розчині. Позитивний ефект досягається завдяки сприятливій дії лимона та дубової кори на функції секреції потових залоз.

Шавлія

Відвар шавлії проти гіпергідрозу приймають внутрішньо. Листя рослини містять ефірні олії, що мають протизапальні та бактерицидні властивості, а також камфору, вітаміни В1, Р, С, фосфорну кислоту, дубильні речовини, алкалоїди та багато іншого.

Рецепт: 2 столові ложки сухої трави шавлії залити однією склянкою окропу. Настоювати близько години. Приймати відвар по 1/3 склянки 2-3 рази у день. Готовий відвар зберігати у прохолодному місці не більше трьох діб.

Якщо Вас зацікавила тема цієї статті, висловіть свою думку, запитайте чи напишіть відгук.