Контактний дерматит: що це, причини появи та методи лікування

Існує два механізми утворення контактного дерматиту. Один полягає у виникненні алергічної реакції (алергічний контактний дерматит), а другий викликаний процесом подразнення (дратівливий контактний дерматит).

Алергічний контактний дерматит – реакція гіперчутливості IV типу, що виникає після сенсибілізації та повторного контакту з алергеном.

Серед етіологічних факторів виникнення недуги виділяють наступні:

• лікарські препарати (антибіотики);
• речовини, що містять ароматичні складові (мило, побутова хімія, засоби особистої гігієни);
• метали (ртуть, нікель, золото);
• консерванти;
• рослини (амброзія, отруйний плющ, первоцвіт);
• продукти харчування (горіхи кеш'ю, манго, цитруси);
• гумові предмети (катетери, рукавички);

Відсоток ірритантного (контактного) дерматиту серед населення становить 80%. Захворювання розвивається при прямому контакті шкіри з подразнюючою речовиною і подальшим розвитком неспецифічної запальної реакції на голові, шиї, в паху або інших ділянках, що контактуються. Варто зазначити, що існує низка обставин, здатних збільшити ймовірність виникнення даного виду дерматиту, наприклад, властивості подразнюючої​​речовини (високий або низький ph), кліматичні умови (низька вологість повітря, підвищена температура), супутні захворювання (атопічні розлади).

Контактний дерматит від подразнення може бути викликаний такими факторами:

➤ біологічна рідина організму (слина, сеча);

➤ їдкі мила (детергенти);

➤ хімічні речовини (солі металів, розчинники, луги, кислоти);

➤ рослини (пуансетія, перець)

➤ рідини організму (сеча, слина)

Фототоксичний дерматит – різновид патології, при якій застосування речовин, що викликають абсорбцію ультрафіолетового світла, сприяє запальному процесу. Процес може поширюватися на обличчя, повіки очей, і навіть на закриті ділянки шкірних покривів. Серед речовин, які провокують фототоксичний дерматит, виділяють такі:

- лосьйони після гоління

- антибіотики (сульфаніламіди) для зовнішнього застосування

Різні види дерматиту характеризується певними симптомами, якими визначають патологію і призначають відповідне лікування.

Алергічний контактний дерматит 

Першою характерною ознакою алергічного контактного дерматиту є свербіж, у разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції виникає больовий синдром. Висипання на шкірі можуть бути різного ступеня: від незначної еритеми до ускладненого набряку з виразками.

За допомогою характерної локалізації та форми висипів можна обчислити, чим була викликана реакція шкіри. Наприклад, лінійна смуга на шкірі руки – результат контакту з отруйною сумішю. Локалізація висипів може бути різноманітною, але найчастіше це пальці рук, долоні, які більшою мірою контактують із потенційними алергенами. Відкриті ділянки піддаються ураженню на разі аерогенного контакту.

Зазвичай дерматит не поширюється за межі місця контактування шкіри з алергеном, але у деяких випадках такий результат можливий. Поява висипки на шкірних покривах після дії алергену варіюється від 24 до 48 годин.

Подразнюючий контактный дерматит 

Симптоматика подразнюючого контактного дерматиту заснована на виникненні больових відчуттів, свербіж проявляється меншою мірою. На шкірі можна спостерігати виникнення еритеми, геморагії, кірки, ерозії, пустули і набряків. Важливо своєчасно усунути подразник і провести належне лікування, щоб уникнути ускладнень.

Діагностика контактного дерматиту проводиться у 2 етапи: клінічне оцінювання та аплікаційні проби. Для встановлення діагнозу достатньо зібрати анамнез захворювання, відстежити клінічну картину висипів.

Професія пацієнта, рід діяльності, і навіть інформація про буденне життя допоможуть визначити причину виникнення контактного дерматиту. Якщо є ймовірність розвитку захворювання чи відсутній ефект від терапії (лікування проводиться від іншого подразника) потрібно провести шкірно-алергічні проби.

Для проведення нашкірного аплікаційного тесту на шкіру спини наклеюють пластир із вмістом стандартних контактних алергенів, що утримуються за допомогою пористої плівки. Через 48 та 97 годин оцінюється стан шкіри пацієнта. Позитивний результат тестування (наявність алергічної реакції), а також обтяжений анамнез дерматитів в контакті агента з поверхнею шкіри дає можливість правильно встановити діагноз.

Також до необхідних методів діагностики належать:

➦ загальний аналіз та біохімія крові;

➦ загальний аналіз сечі;

➦ діагностика гормонів щитовидної залози, УЗД щитовидної залози, УЗД органів черевної порожнини (за наявності показань).

Існує гострий та хронічний перебіг контактного дерматиту у дітей. Практично відразу після контакту шкіри з подразником виникає гостра фаза, яка припиняється після закінчення контактування. При повторних взаємодіях з алергеном формується хронічний перебіг контактного дерматиту, которому характерні періоди загострення.

Як правило, у дітей до року захворювання протікає сприятливо та проходить самостійно при своєчасному виявленні патології та виключенні з життя дитини подразнюючого фактора.

Симптоми, які можуть виникнути при контактному дерматиті:

✓ постійний плач, погіршення сну;

✓ свербіж;

✓ гіперемія ділянок, що контактуються з подразником;

✓ яскраво виражена набряклість з наявністю симетричної висипки;

✓ в ускладнених випадках - бульбашки на шкірі з подальшим утворенням ерозій.

Щоб мінімізувати випадки виникнення контактного дерматиту в новонародженого та старшої дитини необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Дотримуватись дієти. 30% дітей страждають на алергічний дерматит через вплив харчових алергенів, тому харчування має бути максимально натуральним і гіпоалергенним. Завдяки виключенню певних продуктів із раціону дитини можна досягти усунення симптомів без терапії лікарськими препаратами. Такі продукти як яйця, цитрусові, морепродукти, шоколад є більш алергенними. Крім того, важливо, щоб дитина харчувалася продуктами без харчових добавок (консервантів, барвників, підсилювачів смаку).

2. Відновлювати мікрофлору кишківника. При дерматитах призначають пробіотики, які нормалізують баланс мікроорганізмів у кишечнику.

3. Використовувати натуральну косметику. Косметика, яка містить велику кількість барвників, ароматизаторів та парабенів небезпечна для дитини, оскільки може викликати гіперемію, набряклість та свербіж.

4. Застосовувати безпечну побутову хімію. Пральні порошки, що містять віддушки, хлор та фосфати подразнюють ніжну шкіру немовляти та провокують виникнення алергічної реакції, тому важливо використовувати екологічно чисті засоби.

5. Правильно вдягатися. Не одягати немовля в синтетичні, вовняні тканини. Важливо купувати дитині одяг з бавовняних матеріалів, що дихають, оскільки шерсть і синтетичні волокна можуть спровокувати виникнення дерматиту.

6. Слідкувати за якістю повітря. Використовувати зволожувач повітря. Щоб уникнути пересушування шкірних покривів немовляти, варто насичувати киснем повітря в приміщенні.

7. Зволожувати шкіру. Використовувати креми та лосьйони з виключно натуральним складом, щоб забезпечити харчування сухої шкіри немовляти з наявністю контактного дерматиту.

Терапія контактного простого дерматиту ґрунтується на таких позиціях:

• Виключити вплив подразника на покриви шкіри.
• При легких формах використовувати зовнішню протизапальну терапію.
• За наявності набряку та різкої гіперемії застосовувати зовнішні стероїдні креми такі як Флуцинар», Латикорт, Локоїд, роблять холодні примочки (2% розчин борної кислоти).
• У разі наявності ерозійних поверхонь наносити епітелізуючі мазі (Солкосерил).
• Використовувати аерозольні лікарські засоби (Левовінізол)
• У період ремісії рекомендовані саліцилові мазі для зовнішнього застосування (Лорінден А).
• За наявності серйозних набряків застосовують сечогінні засоби, препарати кальцію, вітаміни С, РР, А, Е, В.

Щоб позбавитися алергічного контактного дерматиту так само важливо виключити вплив подразнюючого фактора на шкіру. Хворим рекомендують гіпоалергенну дієту (не вживати алкоголь, гострі продукти, екстрактивні речовини). Для лікування легкого та середнього ступеня алергічного контактного дерматиту використовують зовнішні глюкокортикостероїди (крем бетаметазону валеріату 0,1%), а також системні антигістамінні препарати (дифенгідрамін). Тяжкі випадки алергічного контактного дерматиту лікують за допомогою застосування стероїдних засобів усередину (преднізон, дексаметазон). Для профілактики вторинних заражень показані антибіотики або сульфаніламідні препарати.

Чи є народні засоби? 

Терапію контактного дерматиту переважно рекомендують проводити лікарськими препаратами, щоб не погіршити ситуацію та уникнути ускладнень, але використання засобів народної медицини також має місце.

Дігтярне мило - одне з найефективніших народних засобів від дерматиту. Дьоготь входить до складу різних мазей, які застосовуються при терапії цього захворювання. У чистому вигляді його намазувати небажано, краще змішувати його з будь-яким тваринним жиром (курячим, гусячим, баранячим, свинячим, риб'ячим). Для лікування дітей дьоготь змішують із дитячим кремом.

Великою популярністю користується настій з цілющих трав (ромашки, череди, шавлії), який чудово знімає запальний процес. Для його приготування залити подрібнені трави (суха сировина) окропом у пропорції 1:2. Нагріти на водяній бані протягом 15 хвилин. Процідити, остудити та змастити уражені ділянки. Процедуру рекомендовано проводити 3-4 рази на тиждень.

Також не менш затребуваними є масляні мазі на основі олії обліпихи, вони позбавляють почервонінь і зволожують шкірні покриви. Щоб приготувати мазь, необхідно розтерти мікс лікарських трав (зівіробій, чистотіл) до стану порошку. Ретельно змішати порошкоподібну суміш з олією обліпихи до кашоподібної консистенції. Наносити в охолодженому стані на ділянки з гіперемією. Мазь можна використовувати щодня за показаннями.

Крім того, для покращення загального стану організму, фахівці радять застосовувати ароматерапію, наприклад, лавандова олія, яка має седативний ефект, покращує захисні властивості організму, знімає напругу.

Ускладнення можуть виникнути у разі, якщо гіперемія, набряклість та свербіж при контактному дерматиті яскравого ступеня вираженості.

Інфекційне захворювання 

Запалена шкіра більш чутлива та сприйнятлива до факторів механічного впливу, тому найменша подряпина здатна спровокувати приєднання інфекції, спричиненої бактеріями та грибками. Як наслідок може виникнути стан під назвою імпетиго. Лікування інфекційного процесу проводиться за допомогою антибіотиків та протигрибкової терапії.

Нейродерміт 

Расчеси можуть викликати посилення сверблячки, що загрожує хронізацією процесу. Як наслідок, шкіра стає грубою, знебарвленою та жорсткою. Терапія заснована на використанні кортикостероїдів, антигістамінних засобів та заспокійливих препаратів.

Інфекційний целюліт 

Інфекційний целюліт - це бактеріальне інфікування шкірних покривів, спричинене стафілококом або стрептококом. У народі має іншу назву «рожа». Симптоматика стафілококового целюліту характеризується виникненням загальної інтоксикації (підвищенням температури, головним болем, міалгіями, лихоманкою), появою червоних смуг на шкірі з вираженим больовим синдромом. Групою ризику виникнення целюліту є люди з  ослабленою імунною системою. При перших симптомах рожи важливо негайно звернутися до лікаря, оскільки така патологія може бути небезпечною для життя. Для лікування захворювання використовують антибактеріальні препарати.

Зниження якості життя 

Тяжкі та стійкі форми контактного дерматиту внаслідок розвитку рубцювання є не просто естетичним недоліком, але впливають на якість життя в цілому. Це захворювання ускладнює виконання деяких завдань, обмежує дії, змушує почуватися скутим.

Чим відрізняється контактний дерматит від алергічного?

Після клінічного одужання пацієнта мають обстежити такі фахівці – як алерголог, терапевт, гастроентеролог, ендокринолог, невролог з метою нормалізації функцій організму та проведення імунокорекції. Пацієнту з контрактним дерматитом слід виключити повторне контактування з алергеном. При фоточутливому контактному дерматиті важливо уникати інсоляції. У боротьбі із сухістю шкіри рекомендовано зовнішньо застосовувати препарати лінійки Емоліум та Топікрем.

Чи заразний контактний дерматит? 

Контактний дерматит не заразний, оскільки зумовлений індивідуальною реакцією шкіри на подразник. Алергічна реакція у кожного викликана різними факторами або не викликана зовсім, тому жоден з дерматитів не може передаватися оточуючим.

Як зрозуміти, що висипання на шкірі – це дерматит?

Перша ознака дерматиту - сильний свербіж: висипання дуже сверблять, незалежно від місця розташування. Сверблячка може з'явитися ще до висипу. Ділянки шкіри виглядають дуже сухими або вкритими лускатими кірками.

Чи можна купатися? 

Під час купання шкіра очищається від забруднень, бактерій та алергенів, тому купатися не тільки можна, а й потрібно. Але важливо пам'ятати, що після купання шкіра потребує зволоження, тому необхідно використовувати пом'якшувальні креми, що містять олії та жири.

Якщо Вас зацікавила тема цієї статті, висловіть свою думку, задайте питання або напишіть відгук.