Пижма звичайне: що це, користь та застосування

Пижма звичайне (Tanacetum vulgare, польова горобина, глістогін, глистяна трава, ґудзичок, приворотень, сорокобратів, дев'ятильник) - витривала багаторічна дикоросла рослина сімейства складноцвітих, бур'ян, що росте повсюдно, а також і на декоративних клумбах.

Рослина до 1,5 метрів заввишки утворює кілька борозенчастих стебел, на верхівках яких розташовуються численні золотисто-жовті квіткові кошики, що мають вигляд невеликих гудзиків. Листочки при розтиранні випромінюють яскравий аромат камфори, за що рослина отримала ще одну народну назву «російський мускус». Цвіте пижма з червня по вересень, заготовляють рослину в червні — липні, а зрілі плоди — восени.

Хімічний склад

Квітки та листя пижми містять ефірну олію, головними компонентами якої є кетони (туйон і камфора), а також пінен, борнеол та біциклічний сесквітерпеновий ненасичений діоксилактонтанацетин. Цікаво, що вміст кетонів залежить від місця проростання і коливається від 0 до 61%.

У суцвіттях пижми є алкалоїди, полісахариди, білки, глікозиди, органічні кислоти, дубильні та гіркі речовини, вітаміни (аскорбінова кислота, рутин, каротин), оксифлавононглікозид. Рослина має унікальну властивість накопичувати марганець. 

Пижма є природним репелентом, що відлякує клопів, вошей, бліх, мух та комарів. Від її запаху протягом 15 хвилин здихають 100% мух.

Цікаві факти:

➦ У Стародавньому Єгипті, Греції та Персії пижму використовували для бальзамування трупів.

➦ З коріння рослини отримують зелену фарбу.

➦ Її домішка в сіні надає гіркуватий смак молоку.

➦ Деякі кухарі використовують пижму для ароматизації своїх страв. 

➦ Листя Tanacetum vulgare входять до складу знаменитого французького лікеру Шартрез.

Трава має безліччю корисних властивостей і застосовується у фітотерапії:

• як глистогінний засіб
• при хворобах печінки, шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів
• для підвищення імунітету
• при лікуванні гнійних ран, корості, фурункулах та забоях
• від епілепсії, пієлонефриту, гепатиту та подагри 
• при запорах та проблемах із сечовим міхуром.

Велика кількість ефірних олій у складі визначила антибактеріальні, протизапальні та протипаразитарні властивості пижми. Вона є спазмолітиком, посилює секрецію і виводить жовч, сприяє нормалізації її хімічного складу.

Лікувальні властивості пижми звичайної визнані не тільки народною фітотерапією, а й науковою медициною в основному у двох сферах: як жовчогінний та глистогінний засіб. Вона включена у фармакопею України, Росїї, Бельгії, Фінляндії, Португалії. Застосовувати цю лікарську траву можна у вигляді відварів, настоїв, примочок, ванн і клізм.

Пижмо є основним компонентом аптечного препарату танацехол, який являється сухим очищеним екстрактом з її квіток. Дані ліки призначають дорослим як жовчогінний і спазмолітичний засіб при хронічних не калькульозних холециститах, дискінезіях жовчних шляхів, після видалення жовчного міхура, а також при гастриті, коліті, холециститі, виразці шлунка, дизентерії.

Відвар із квіток збільшує секрецію, сприяє відділенню жовчі, підвищує кислотність шлунка, нормалізує апетит та травлення, знімає набряклість та біль. Його п'ють при гепатиті (жовтусі) і порушенні функціональної діяльності ШКТ.

Засоби з квіток і плодів приймають як заспокійливі від ломоти при ревматизмі, а також від головного болю, епілепсії, іпохондрії, нервового виснаження.

Пижма допомагає від геморою, позбавляє від запорів. Оскільки трава має сечогінну дію, її вживають також при захворюваннях сечового міхура і нирок.

Компреси з відвару квіток і плодів пижми прикладають до ран, що гнояться, виразок, фурункулів, синців, забиття і вивихів. Ваннами з відвару лікують подагру та ревматизм, а мазями на основі настою різної концентрації – укуси бджіл та різноманітні шкірні захворювання.

У гінекології пижма звичайна приймається, коли припиняються менструації, а також для зменшення їх об'єму.

Зовнішньо її використовують для догляду за шкірою та миття голови при себореї та педикульозі. 

Квіткові кошики пижми вважаються чудовим глистогінним засобом. За те, що вона чудово справляється з гостриками, лямбліями та аскаридами в народі, її прозвали глистником. Для вигнання гельмінтів застосовують чаї, настої, відвари та клізми.

Профілактичний і лікувальний трав'яний чай

1 ч. ложку сировини (сухі квітки, подрібнене листя та інші частини рослини) заварити 1 склянкою гарячої води, настоювати 1,5 години. Пити, розділивши на 2-3 прийоми за 30 хвилин до їди. Виконувати курсами не менше трьох разів на рік з перервами у 7-10 днів.

Настій від паразитів

3 ст. л суцвіть заливають 2 склянками холодної води (для дітей – 1 ч. ложка на 1 склянку холодної води). Настоювати кілька годин. Пити по 1 склянці вранці та ввечері для вигнання аскарид та гостриків.

Протиглисна клізма

1 ст. ложку порошку з плодів глистянника змішують з 2 середніми зубцями часнику і варять у 2 склянках молока протягом 10 хвилин у закритій посудині на невеликому вогні. Відвар процідити, трохи остудити та вводити ще теплим у вигляді клізми, намагаючись затримати всередині якомога довше. Процедуру можна повторювати до зникнення паразитів.

Поширене застосування пижми для лікування хвороб печінки та жовчних шляхів, шлунково-кишкових захворювань. 

Настої

♦ Рецепт 1. 20 г трави залити 1 склянкою окропу, настоювати протягом 4 годин. Потім процідити і приймати по 1 ст. л. натщесерце 3 рази на день.

♦ Рецепт 2. Подрібнену сировину (листя брусниці - 20 г, квітки пижми - 10 г, трава хвоща - 10 г) заварити склянкою окропу, трохи настояти і пити вранці натще і ввечері перед сном. Виконувати до повного одужання.

Відвари

5 г насіння пижми всипати у 200 мл окропу, варити 5 хвилин, потім 30 хвилин настояти і процідити. Відвар приймають при хворобах печінки та жовчного міхура по 1 ст. л. 5 разів на день, а також використовують для ванн при лікуванні екземи.

Хороші жовчогінні властивості рослини доведені експериментально та клінічно. Народна медицина вважає, що вона сприяє зменшенню та розчиненню невеликого каміння та піску в жовчному міхурі, а також запобігає утворенню нових. Для лікування застосовують настої, чаї та відвари з рослини. У деяких рецептах рекомендується вживання свіжих або сушених квітів із варенням або медом, які маскують гіркий смак рослини. Однак використовувати пижму від каміння в жовчному міхурі та виразці шлунка потрібно з обережністю, тільки після консультації з лікарем при строгому дотриманні певних дозувань. Саме тому наявність каменів у жовчному та виразки є одним із протипоказань її застосування у доказовій медицині.

Настій від каменів у жовчному міхурі

Столову ложку сухих квіток залити однією склянкою окропом, настоювати 3-4 години, процідити та приймати по 1 ст. ложці 4 десь у день 15 хвилин до їди. Курс – від семи днів. Перед початком прийому проконсультуйтеся з лікарем. Тільки фахівець зможе підібрати правильне дозування та визначити термін лікування.

Настій при ентероколіті та виразці шлунка

5 г квіток заливають 1 склянкою окропу. Приймати по 1 столовій ложці 5-6 разів на день, при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки – по 1/3-1/2 склянки 2-3 рази на день.

Настій після операції з видалення жовчного міхура

1 ст. ложку трав'яного збору (пижма сушена - 10 г, спориш - 10 г, хвощ польовий - 10 г, кропива - 20 г, шипшина - 50 г) заливають склянкою окропу. Суміш нагрівати на водяній бані на 15 хвилин, після чого настоювати протягом 1 години, потім процідити. Пити теплим по 0,5 склянки 3 рази на день до їди. Зберігати у закритій банці. Курс лікування — один місяць, потім 3 місяці перерва і повторити курс ще 2 рази.

Настоянка пижми на спирту від шлункових хвороб

25 мг трави заливають 100 мл 75% спирту, настоюють у щільно закритій місткості у темному сухому місці 7 днів. Потім настоянку потрібно процідити. Приймають по 30-40 крапель 3-4 десь у день. Розведена з водою, ця настоянка може також використовуватися для лікування стоматологічних проблем.

При болях у шлунку 2-3 рази на день приймають по 2-3 г квіток пижми, змішаних із медом.

Пижма має протизапальні, очищаючі та антиоксидантні властивості, тому знайшла застосування як дерматологічний та косметологічний засіб.

Мазь при піодерміті (гнійничкові ураження шкіри)

Сухі квітки пижми подрібнити на порошок і змішати з несоленим вершковим маслом у співвідношенні 1:4. Мазь застосовувати регулярно, змащуючи уражені місця. 

Маска та тонік для освітлення кольору обличчя

1 ч. ложку сухих квіток пижми подрібнюють, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв, остуджують і проціджують. Змочену в настої марлю накладають на обличчя на 20-30 хвилин, змочуючи її в міру підсихання. Після закінчення процедури необхідно вмитися водою кімнатної температури. Настій з пижми можна також використовувати як тонік, для цього з нього готують крижані кубики, якими протирають обличчя вранці та вечорами.

Маска від зморшків

1 ст. ложку квіток пижми  заварити 1 склянкою окропу, настоювати 20 хвилин, процідити. Взяти 4 ст. ложки відвару, додати 1 чайну ложку меду, 1 чайну ложку жирних вершків і стільки ж м'якого сиру, щоб вийшла сметаноподібна маса. Маску накласти на обличчя, шию та декольте на 15 хвилин, зняти ватним диском, змоченим у теплій воді, потім вмитися спочатку теплою, потім прохолодною водою.

Відвар при себореї та лупі

1 ст. ложку сухих квіток пижми залити склянкою окропу, довести до кипіння, настоювати 20 хвилин, після чого процідити. Рідину втирати в шкіру голови перед звичайним миттям волосся, після чого сполоснути голову відваром, що залишився, і не змивати. Застосовувати 2 рази на тиждень протягом 1,5 місяців. Процедура допоможе нормалізувати себорегуляцію і позбутися лупи.

Від целюліту

Креми, ванни та ефірна олія на основі пижми дають справжній бій «апельсиновій» шкірі. Для ванн знадобиться 1 склянка сухої трави, залита 3 л окропу. Склад треба витримати 30 хвилин на водяній бані, остудити, процідити та додати у ванну. Можна також використовувати як обполіскування або обтирання після прийняття душу або ванни. 

Попри численні корисні фармацевтичні властивості, через вміст у складі токсичних тойонів і кетонів, пижма належить до отруйних рослин. Настої з суцвіть, стебел і листя трави треба робити не більше 5% концентрації. За добу дорослій людині можна випивати до 500 мл настою або відвару. Вживання фітозасобів на основі глистинка повинно проходити під наглядом лікаря і вимагає суворого дозування, а тривалість лікування повинна становити не більше 7 днів.

Піжму не можна вживати:

× вагітним жінкам (через загрозу викидня)

× маленьким дітям (до 7 років)

× за наявності каменів у жовчному міхурі

× при виразці шлунка

× гіпертонікам

× при атрофічних та дегенеративних змінах у нервовій системі та сітківці ока

× при алергії та індивідуальній непереносності речовин, що входять до складу рослини.

Відомо, що пижма має абортивні властивості, тому деякі жінки намагаються її використовувати для припинення небажаної вагітності. Однак застосування трави в цій якості в домашніх умовах може мати серйозні наслідки для жіночого здоров'я. Порушення менструального циклу можна лікувати відваром з квіток та плодів пижми, але тільки після консультації з гінекологом, який точно встановить причину такого відхилення.

При передозуванні трава може викликати: отруєння, розлади нервової системи, погіршення зору, судоми, збої серцевого ритму, захворювання нирок, депресію. Пам'ятайте: застосування відварів, настоїв та чаїв з пижмою буде ефективним та безпечним лише під наглядом лікаря та при дотриманні правильних дозувань. Самолікування може бути небезпечним!

Якщо Вас зацікавила тема цієї статті, висловіть свою думку, запитайте чи напишіть відгук.